Як організувати дуальне навчання державних службовців 29.05.2020

В українському освітянському середовищі дедалі частіше обговорюють дуальну освіту. Цей вид освіти передбачає гнучку організацію навчального та трудового процесу, в умовах якого заклади освіти та роботодавець взаємодіють для створення максимально ефективних умов навчання та роботи. Зміни до Закону України “Про вищу освіту”, якими запроваджено дуальну форму здобуття вищої освіти, вже набули чинності, а наказ щодо впровадження пілотного проєкту визначив понад три десятки закладів вищої освіти.

Є три ключові переваги дуальної освіти. Перша — скорочення розриву між теорією та практикою. Друга перевага — оптимізація навчальних планів, виходячи з реалій у сфері діяльності. І третя — гра на випередження для учасників такого навчання, адже, отримавши диплом, студенти вже матимуть принаймні рік трудового стажу.

Державна служба є однією зі сфер, в якій програми дуальної освіти будуть актуальними і важливими для забезпечення роботи, і цьому є зрозуміле пояснення.

На жаль, сьогодні вже можна констатувати, що реформа державної служби в Україні відійшла на задній план, і омріяного перетворення міністерств на центри вироблення та аналізу політики поки що не відбулося. До цього питання ще можна — і треба буде — повернутися у наступному циклі політики, адже вже напрацьовано певні рішення, створено зачатки інституцій, а експерти та держслужбовці розуміють, у чому вони досягли успіхів, а у чому помилилися під час великої реформи державного управління. Але діяти доводиться, виходячи з реалій. І для реформи держслужби вони не оптимістичні.

Професійна українська бюрократія пережила кілька потрясінь, серед яких і часта зміна очільників або їхня відсутність у багатьох міністерствах і центральних органах виконавчої влади, і політизація державної служби внаслідок ухваленню сумнозвісного законопроєкту №1066. Не можна забувати і про те, що очікування кризи впливає на поведінку деяких державних службовців, змушуючи їх думати про зміну кар’єрного шляху на користь більш прибуткового.

Державні органи в таких умовах неминуче стикаються з потребами в нових кадрах, із необхідністю долучати до роботи молоде покоління.

Однак випускникам університетів, які приходять працювати на державну службу… нецікаво. На навчання молодих фахівців на робочому місці витрачаються час, зусилля досвідчених працівників, органів управління персоналу. І дуже прикро, коли такий молодий спеціаліст, отримавши перший досвід роботи, через рік звільняється з державної служби, — адже прийшов працювати не за покликанням, а для отримання рядка “досвід роботи” в резюме.

Дуальна освіта дає можливість суттєво скоротити такі ризики для роботодавця.

По-перше, через сам склад учасників, адже вчитися на такі програми прийдуть саме ті молоді люди, що хочуть працювати в публічному секторі і надалі, усвідомлюють перспективи та знають, які унікальні навички, знання та мережу контактів можна отримати на державній службі. Студенти, що віддають час і докладають зусиль для навчання на дуальній програмі, розуміють, яких висот можна досягти, будучи професійним і вмотивованим державним службовцем. Більш того, вони не починають кар’єри у з нуля і після випуску будуть уже не новими людьми у сфері. Тому вони матимуть впевненість у наявності робочого місця після магістратури, зі зрозумілими вимогами і перспективами.

А по-друге, робота з менторами, які приділятимуть увагу учасникам таких програм, допомагає останнім швидше відчути переваги роботи саме в державному органі, рідше зіштовхуватися з байдужістю та нерозумінням. Ментори ставатимуть для молодих державних службовців провідниками у світі окремих доручень та електронних декларацій, і зовсім скоро ті зрозуміють, що не все так страшно в тому світі.

Якщо говорити про державні заклади вищої освіти, які готують кадри для державної служби, то вони теж можуть зіштовхнутися з проблемами. Адже під час карантину розширюються можливості дистанційної освіти, і дедалі більше студентів можуть замислитися над тим, чи варто витрачати час і кошти на неефективні університети, коли можна обрати ефективний спосіб навчання та вдосконалення своїх навичок?

Тож визнаймо болісну правду — в країні, де вища освіта настільки знецінена, що значну частину роботодавців взагалі не цікавить наявність диплома, деякі університети існують лише за інерцією, поки є абітурієнти, а якщо останніх не буде…

Дуальна освіта для держслужбовців може стати одним із сценаріїв, що допоможе оптимізувати роботу університетів, які готують фахівців для державних органів. Це переорієнтація на цільову, точкову підготовку вмотивованих, професійних і порядних державних службовців і початок тривалого шляху до професіоналізації галузевих ЗВО та підвищення якості їхньої роботи. Максимальне переведення магістерських програм для державних службовців на дуальний формат дасть змогу зрозуміти, які з них дійсно ефективні, і спрямувати зусилля та ресурси на розвиток саме цих напрямів. Викладачі таких програм матимуть конкурентні зарплати, а у випускників не виникатиме проблем із працевлаштуванням.

До успішних кейсів запровадження дуальної освіти для державних службовців належить, зокрема, магістерська програма “Фіскальне адміністрування” для співробітників Державної податкової служби. На хвилі реформування системи публічних фінансів уряд Німеччини через GIZ підтримав запуск такої програми, яка реалізується Університетом державної фіскальної служби України з допомогою Київської школи економіки та Офісу реформ ДПС. Наразі досвід цієї роботи вже готуються переймати й інші державні органи.

Сьогодні на програмі з фіскального адміністрування навчаються десятеро перших студентів і студенток — молоді державні службовці Головного управління ДПС у м. Києві. Учасники програми отримують теоретичну підготовку в Університеті ДФС і Київській школі економіки, а на робочому місці набувають практичних навичок за підтримки старших наставників.

Досвід проекту дозволяє дати кілька порад, що допоможуть організувати дуальну освіту для державних службовців і зробити її максимально ефективною.

Синхронізуйте навчальну програму та робочі завдання. Дуальна освіта є вдалим гібридом освіти дорослих і магістерської підготовки. Завдяки узгодженню теоретичних дисциплін із реаліями державної служби, студенти не чують на робочому місці заклику “забути все, чого їх навчили”. При цьому процес працює в обидва боки, — тісна співпраця роботодавця із закладом вищої освіти допомагає виявити слабші місця в навчальних планах і вдосконалити їх для ефективнішої підготовки.

Побудуйте взаємодію університету та роботодавця. Причому взаємодію, в центрі якої — студент-держслужбовець. Окрім спільної розробки навчальної програми та її вдосконалення, що дозволить “постачати” державній службі дійсно фахові кадри, роботодавець та університет, що запускають дуальну програму, повинні узгодити питання розподілу навантаження студентів. Зокрема, важливо дозволяти студентам навчатися в робочий час (що не порушує закону про державну службу), продумати механізми реагування на форс-мажорні ситуації (приміром, можливе звільнення з державної служби чи відрахування із закладу вищої освіти). Корисною у зв’язку з цим також може бути підготовка стислого посібника для молодих держслужбовців, що міститиме всю необхідну для початку кар’єри інформацію і трохи розвантажить менторів від відповідей на найпростіші запитання.

Будьте відкритими до нових змістів. Формуючи план дуального навчання, ви можете проявити творчість, коли вже адаптуєте програму, і розширити традиційні дисципліни. Наприклад, студенти програми “Фіскальне адміністрування”, завдяки викладачкам Київської школи економіки, набувають навички роботи не тільки з податковою системою та публічними фінансами, знання про які вони здобули в Університеті ДФС, а й вчаться аналізувати публічну політику, опановують комунікаційні навички та проєктний менеджмент.

Підберіть менторів. На робочому місці студентам допомагають досвідчені працівники податкової служби. Ці працівники не обов’язково мають бути безпосередніми керівниками студентів, натомість можуть працювати в їхньому структурному підрозділі на аналогічній посаді. Основне для ментора — це розуміти, для чого і чому він хоче давати наставницькі поради своєму підопічному, і бути готовим не лише відповідати на звернення про допомогу, а й проактивно цікавитися життям підопічного. Понад те, запровадження інституту менторства корисне не лише для студентів, а й для швидкої адаптації нових працівників.

Мотивуйте менторів. Менторами мають бути тільки ті, хто цього справді хоче, — неможливо змусити працівника якісно виконувати роботу, яка “не передбачена”, якщо він не має внутрішньої потреби навчати, ділитися навичками та знаннями. Але у будь-якій діяльності рано чи пізно настає професійне вигорання, тому цим людям потрібні додаткові стимули. І тут не завжди йдеться про фінансові стимули, хоча невеличкі доплати за виконання подібної роботи варто унормувати і запровадити в практику. Надважливо, щоб люди, які виконують наставницьку функцію, відчували свій високий статус ментора, свою місію, високу довіру керівництва та колег. Допомагаючи розвиватися іншим, вони зростають професійно самі, їхні кар’єрні горизонти розширюються, і, що теж важливо, вони отримують подяку від своїх підопічних.

Навчайте менторів. Хоч би якими вмотивованими та підготовленими були ментори, не кожному буде легко навчати інших, тим більше на робочому місці. Тому для підготовки менторів необхідно запланувати навчання, яке включатиме розвиток їхніх особистих компетенцій, у тому числі психолого-педагогічних, навичок управління конфліктами та стресами, цілепокладання, підготовки індивідуального плану та контролю, навичок критичного мислення та тайм-менеджменту.

Остання, але не менш важлива порада — не забувайте про нетворкінг. Усі програми Київської школи економіки для державних службовців передбачають широкий компонент нетворкінгу — спілкування випускників і випускниць із тими, хто зараз навчається, проведення дискусійних клубів, зустрічей з цікавими людьми. Важливо, щоб і студенти дуальних програм, і їхні ментори бачилися одні з одними не лише в робочих кабінетах, а ще краще, щоб вони всі разом мали простір для неформального спілкування з іншими державними службовцями, в тому числі з інших відомств. Багато крутих ініціатив і справ народжуються не на робочих групах (“хочеш убити ідею — створи робочу групу”), а саме в неформальних умовах. Більш того, спілкування з державними службовцями дозволить молодим людям у черговий раз переконатися, що “держслужбовець — то теж людина”, що робота на державній службі не робить тебе нудним чи сірим.

Дуже хотілося б, щоб досвід таких програм для державних службовців поширювався на більшу кількість університетів і державних органів, адже всі можливості для цього наразі створюються.

Автор – Дмитро Яровий

Оригінальне джерело www.bit.ly/3ete7si